6 клас

§ 39. Види опадів і закономірності їхнього розподілу на земній кулі

Пригадайте

Які опади найчастіше бувають у вашій місцевості?

Коли випадає сніг?

Народжені хмарами. Вода, яка випадає з хмар у вигляді дощу, снігу, крупи, граду, є атмосферними опадами. Опади дають лише ті хмари, у яких краплини води і кристалики льоду збільшуються до таких розмірів, що не можуть утримуватися у завислому стані й під дією сили тяжіння Землі падають на її поверхню. Вчені помітили, що опади випадають переважно з хмар змішаного типу, в яких є і крапельки води, і кристалики льоду. Падаючи, кристалики льоду наштовхуються на окремі частки водяної пари та переохолоджені краплі води і приморожують їх. У результаті цього їхні об’єм та маса збільшуються. Якщо в нижній частині хмари або під хмарою температура додатна, кристалики льоду тануть і випадає дощ, якщо від’ємна - випадає сніг або крупа.

Кількість опадів вимірюють за шаром води в міліметрах або сантиметрах за допомогою опадомірів різних конструкцій та плювіографа, який безперервно фіксує зміни інтенсивності дощу (мал. 110).

Біла ковдра Землі. Так називають снігові опади, що вкрили землю. Сніг - це тверді атмосферні опади, що випадають із хмар у вигляді крижаних кристаликів (мал. 111). Вони утворюються у хмарах, розташованих вище рівня від’ємних температур. Унаслідок переходу водяної пари з газоподібного стану в твердий вони поступово збільшуються і злипаються між собою. Спочатку форма кристалів нагадує правильну шестигранну пластинку. З хмари до земної поверхні сніжинка вирушає вже шестикутною зірочкою.

Дивовижні явища

Різноманіття сніжинок. Відомо понад 5000 різних форм сніжинок. Це зірочки, пластинки, стовпчики, голки, деревоподібні кристали, що нагадують стебла папороті тощо. Сніжинки бувають розмірами від 0,1 до 7 мм. Швидкість падіння сніжинок у спокійному повітрі дуже мала - 0,5-1,0 м/с. Але зазвичай сніг летить, гнаний вітром, утворюючи з ним єдиний сніговітровий потік. Перенесення снігу вітром називають завірюхою, заметіллю, метелицею, сніговієм, сніговицею, сніговійницею, віхолою, завією, заметою, метіллю, хуртовиною, хугою, хуговієм, хурделицею, хурдигою, хуртечею, хвижею.

Опади, що утворюються прямо з повітря. Під час охолодження повітря біля земної поверхні також утворюються опади. Вони «осідають» на землю, траву, дерева, кущі тощо у вигляді роси, інею або паморозі (мал. 112). Роса утворюється теплої пори року, коли вночі за безхмарного неба швидко охолоджується поверхня Землі та приземні шари повітря. При цьому повітря насичується водяною парою, що перетворюється на краплини води - росу. Роса утворюється також там, де є туман. Іній - тонкий шар кристаликів льоду на земній поверхні. Він утворюється так само, як і роса, тільки за температури, нижчої 0 °С. Часто з інеєм плутають паморозь. На відміну від інею, паморозь - це пухкі білі скупчення кристаликів льоду, що налипають на гілках дерев, дротах та інших предметах під час сильних морозів і туманів.

Основним постачальником води в атмосферу є Світовий океан. Тому над ним в цілому опадів випадає більше, ніж над суходолом.

На земній кулі найбільша кількість опадів - від 2000 до 3000 мм за рік - буває поблизу екватора. В тропічних широтах кількість опадів значно зменшується. У пустелях випадає менш як 250 мм. Наприклад, у деяких пустелях на півночі Африки опадів менше 100 мм на рік, а подекуди роками не випадає жодної краплини води.

З наближенням до помірних широт кількість опадів збільшується, оскільки в цій зоні добре розвинуті висхідні потоки повітряних мас і діють атмосферні фронти та циклони. Так, на більшій частині Європи випадає від 600 до 1000 мм опадів.

Від помірних і до полярних широт кількість опадів зменшується. Це зумовлено зниженням температури і вмісту вологи у повітрі та переважанням низхідних потоків повітря. У приполярних широтах Північної півкулі кількість опадів коливається у межах 150-300 мм за рік.

У Південній півкулі випадає загалом більше опадів, ніж у Північній, оскільки в ній переважають водні простори. Але загальні особливості розподілу опадів тут такі самі, як і в Північній півкулі.

Кліматичні пояси

 Кліматичні пояси – широтні смуги земної поверхні, що мають відносно однорідний клімат. Пояси відрізняються один від одного температурою повітря і переважаючими повітряними масами, які, відповідно до своїх властивостей, визначають основні риси клімату поясу. Кліматичні пояси змінюються від екватора до полюсів, тобто зонально. Розрізняють 7 основних кліматичних поясів: екваторіальний, два тропічних, два помірних та два полярних(арктичний і антарктичний) – по одному у кожній півкулі. У кожному з них протягом усього року панує одна повітряна маса – відповідно екваторіальна, тропічна, помірна, арктична (антарктична).

Між основними поясами у кожній півкулі утворюються перехідні кліматичні пояси: субекваторіальний, субтропічний ісубарктичний (субантарктичний). Їх називають субпоясами – з латинської “суб” означає “під”, тобто під основним (підекваторіальний, підтропічний та ін.). У перехідних поясах повітряні маси змінюється за сезонами. Вони надходять із сусідніх основних поясів: влітку панує повітряна маса південнішого основного поясу, а взимку – північнішого. Наприклад, у субекваторіальному поясі влітку панує екваторіальне повітря – настає вологий сезон року, взимку надходить тропічне повітря – настає сухий сезон. Тому клімат субекваторіального поясу влітку подібний до клімату екваторіального поясу, а взимку – до тропічного.

На карті кліматичних поясів добре видно, що їх межі проходять не суворо по паралелях, а відхиляються то на північ, то на південь. Це пояснюється впливом третього кліматотвірного чинника – підстильної поверхні: океанів, суходолу, рельєфу, течій, льодовикового покриву.

Всередині кліматичних поясів розрізняють кліматичні області з різними типами кліматів: континентальним і морським, своєрідним кліматом західних і східних узбереж материків.